✤ Български

.
Nie sądzę, że przeszłość
wypycha mnie z teraźniejszości.
Nie — ona nadaje temu, co nadchodzi,
wyjaśniający kontur.
.
Coraz bardziej świadomie czuję,
że idę od początku
ku czasowi bez imienia,
w spokoju, który wydaje się nieskończony.
.
Po drodze żywię się miłością i drobiazgami,
zmieszanymi z własnym cieniem —
to ścieżka wglądu ku „sensowi”.
.
A jednak nie wiem,
na ile popycham siebie
w właściwym kierunku.
.
I czy ma znaczenie,
że kocham życie.

.
Не мислим да ме прошлост
избацује из садашњости.
Не — она даје ономе што долази
смисаони оквир.
.

Све јасније осећам
да идем од почетка
ка времену без имена,
у миру који делује бескрајно.
.

Успут се храним љубављу и ситницама,
помешаним са сопственом сенком —
пут увида ка „смислу“
.

А ипак не знам
колико сам себе
гурнем у правом правцу.
.
И да ли уопште значи
то што волим живот.
.

.
Ne mislim da me prošlost
izgurava iz sadašnjosti.
Ne — ona daje onome što dolazi
smisleni obris.
.
Sve jasnije osjećam
da idem od početka
prema vremenu bez imena,
u miru koji djeluje beskonačno.
.
Na putu se hranim ljubavlju i sitnicama,
pomiješanima s vlastitom sjenom —
put spoznaje prema „smislu“.
.
A ipak ne znam
koliko se sam
guram u pravi smjer.
.
I ima li uopće te¸inu
to što volim ¸ivot.
.

 Avtomat
.
Ne mislim, da me preteklost
potiska iz sedanjosti.
Ne — ona daje temu, kar prihaja,
razlagalni okvir.
..
Vedno jasneje čutim,
da hodim od začetka
v čas brez imena,
v mir, ki se zdi neskončen.
.
Na poti se hranim z ljubeznijo in drobnimi stvarmi,
pomešanimi z lastno senco —
pot spoznanja k »smislu«.
.
A ne vem,
v kolikšni meri se sam
potiskam v pravo smer.
.
In ali sploh šteje,
da ljubim ¸ivljenje.
.

.
Не мнѣхъ, яко мьнѣлость
изъгонить мѧ изъ настоѧщьства.
Нъ — она придаєтъ грѧдѧщему
разумьнъ образъ.
.
Въсе болѣє вѣдѣю,
яко иду отъ начѧла
къ временю безъ имене,
въ тишину, ꙗже безъконечна єсть.
.
По пути питаю сѧ любъвью и малѣмъ,
съ тѣнью моею смешанымъ —
путь къ прозрѣнию и «съмыслу».
.
Нъ не вѣмъ,
колико самъ
тѣкънѫ въ правьноє направленіє.
.
И аще значить,
ꙗко люблѣ житіє.
.

‑Kaszëbsczi
.

Automat.
.
Nie sądzã, że przeszłé
wëpëchô mie z terôźniejszégò.
Nie — òno dodôwô temù, co przëchô,
znaczący òbrës.
.
Corôz barzi czëjã,
że idã òd zôczątkù
do czasu bez miona,
w spòkòju, co wydô sã bezkùńczti.
.
Na drodze żiwã miłotą i drësznotama,
zmieszónymi z môją sãnią —
droga do zrozumiéniô „sensu“.
.
Ale nie wim,
jak daleko sam sã
pòszëwô w dobrą stronã.
.
A czë ma to znaczenié,
że kochóm żëcé.

🇨🇿 Čeština
Odcizený
.
Jak cesta pokračuje, tak i zrak
přechází v dál, aby nakonec
skončil v mlze zítřka.
.
Častěji ne¸ jednou
se člověk ocitne odcizený,
mezi jakoby přivlastněnými světelnými roky,
a stane se skrytým
v prázdnotě věčného okam¸iku.
.
Není to tak, ¸e by člověk zkameněl,
ale vůle je spoutána
a nucena zakoušet příliv a odliv;
nic není tak bezduché jako cit,
který se točí sám o sobě,
zatímco rozum jen ryje v bahně.
..
Člověk bloudí stále dál
od tvořivého přirozeného řádu.
Podívej se do sebe i kolem sebe —
stále znovu se ocitáme odcizení.
.
Přesto doufám v nové očekávání;
v beztvarou jistotu, tak řečeno,
a tou¸ím po obnoveném sepětí,
.
aby se nové vyvá¸ení
znovu ulo¸ilo do mého srdce.

Tako kot pot teče, tako tudi pogled
preide v daljavo, da se nazadnje
konča v megli jutrišnjega dne.
.
Pogosteje kot enkrat
človek zaide v odtujenost,
skozi kvazi prisvojene svetlobne leta,
in postane skrit
v praznini večnega trenutka.
.
Ni tako, da bi človek okamenel,
a volja je vklenjena
in prisiljena izkušati plimo in oseko;
nič ni tako brezdušno kot občutek,
ki se vrti sam vase,
medtem ko razum brska le po blatu.
.
Človek vedno bolj tava
stran od ustvarjalnega naravnega reda.
Poglej vase in okoli sebe —
vedno znova postajamo odtujeni.
.
Pa vendar upam na novo pričakovanje;
na brezoblično gotovost, tako rekoč,
in hrepenim po obnovljeni povezanosti,
.
da bi se novo ravnovesje
spet polo¸ilo v moje srce.

.

Адчужаны (Беларуская)
.
Як ідзе дарога, так і позірк
пераходзіць у далячыню, каб урэшце
згаснуць у тумане заўтрашняга дня.
.
Часцей чым аднойчы
чалавек становіцца адчужаным,
паміж нібыта прыватызаванымі светлавымі гадамі,
і робіцца схаваным
у пустэчы вечнага імгнення.
.
Не тое, што чалавек камянее,
але воля звязаная
і вымушаная перажываць прыліў і адліў;
няма нічога такога бяздушнага, як пачуццё,
якое круціцца само ў сабе,
пакуль розум толькі рые ў гразі.
.
Чалавек блукае ўсё далей
ад творчага прыроднага ладу.
Паглядзі ў сябе і навокал —
мы зноў і зноў становімся адчужанымі.
.
Але я ўсё ж спадзяюся на новае чаканне;
на бясцельную пэўнасць, так бы мовіць,
і тужу па адноўленай сувязі,
.
каб новая раўнавага
зноў была пакладзена ў маё сэрца.

Отчужден - Български
.
Както върви пътят, така и погледът
преминава в далечината, за да завърши
в мъглата на утрешния ден.
.
По-често от веднъж
човек се оказва отчужден,
между уж присвоени светлинни години,
и става скрит
в празнотата на вечния миг.
.
Не е така, че човек се вкаменява,
но волята е окована
и принудена да преживява прилив и отлив;
няма нищо толкова бездушно като чувството,
което се върти само в себе си,
докато разумът рови само в калта.
.
Човек се отдалечава все повече
от творящия природен ред.
Погледни в себе си и около себе си —
отново и отново ставаме отчуждени.
.
И все пак се надявам на ново очакване;
на безтелесна сигурност, така да се каже,
и копнея за възстановена свързаност,
.
за да бъде новото равновесие
отново положено в сърцето ми.

Адчужаны (Беларуская)
.
Як ідзе дарога, так і позірк
пераходзіць у далячыню, каб урэшце
згаснуць у тумане заўтрашняга дня.
.
Часцей чым аднойчы
чалавек становіцца адчужаным,
паміж нібыта прыватызаванымі светлавымі гадамі,
і робіцца схаваным
у пустэчы вечнага імгнення.
.
Не тое, што чалавек камянее,
але воля звязаная
і вымушаная перажываць прыліў і адліў;
няма нічога такога бяздушнага, як пачуццё,
якое круціцца само ў сабе,
пакуль розум толькі рые ў гразі.
.
Чалавек блукае ўсё далей
ад творчага прыроднага ладу.
Паглядзі ў сябе і навокал —
мы зноў і зноў становімся адчужанымі.
.
Але я ўсё ж спадзяюся на новае чаканне;
на бясцельную пэўнасць, так бы мовіць,
і тужу па адноўленай сувязі,
.
каб новая раўнавага
зноў была пакладзена ў маё сэрца.

Македонски
.
Оттуѓен
.
Како што оди патот, така и погледот
се префрла во далечината, за на крај
да исчезне во маглата на утрешниот ден.
.
Почесто од еднаш
човекот станува оттуѓен,
меѓу како‑присвоени светлосни години,
и станува сокриен
во празнината на вечниот миг.
.
Не е дека човекот се вкаменува,
туку волјата е врзана
и принудена да го доживува плима и осека;
ништо не е толку бездушно како чувството
што кружи само во себе,
додека разумот само ровари по калта.
.
Човекот талка сè подалеку
од творечкиот природен поредок.
Погледни во себе и околу себе —
постојано повторно стануваме оттуѓени.
.
Сепак се надевам на ново очекување;
на бестелесна извесност, да речеме,
и копнеам по обновена поврзаност,
.
за новата рамнотежа
повторно да биде положена во моето срце.

Oppersorbisch
.
Wotcudźeny
.
Tak, ka¸ droha dźe, tak te¸ wobhlad
přechadźe do daliny, zo na kóncu
so w młyze jutřešeho dnja ztratí.
.
Čašće hač jónkróć
čłowjek wotcudźeny so stawa,
mjazy jako přiwłasnenymi swětlnymi lětami,
a so schowa
we prózdnosći wěčneho momeńta.
.
Njeje tak, zo človjek kamjenje,
ale wola je zwjazana
a nuzowana přiliw a wotliw přećić;
nič njeje tak bjezdušne jako čucenje,
kotre¸ samo w sobu so wjerće,
mjeztym zo rozum jeno¸ w błotu dźěła.
.
Čłowjek so wot tworiwjeho přirodneho porjada
dalše a dalše wotběra.
Wobhladaj so do sebe a wokol —
my so wotcudźujemy zas a zas.
.
A přeco mam nadźiju na nowe wočakowanje;
na bjezformowu wěsnosć, tak rjekuc,
a ¸adam po wotnowjenej zwjazanosći,
.
zo so nowe równowaha
zaso do mojeho hłónca polo¸i.
.________________________
Nedersorbisch
.
Wótcudźony
.
Tak, ako droga źi, tak teke naglěd
pśechada do dalokości, aby nakóńc
we mgle jutšnego dnja zaginuli.
.
Cesto wěcej ako jaden raz
clowjek wótcudźony se staś,
mjazy ako pśiwłasnjone swětne lěta,
a se schowa
we pśaznosći wěcnego mometa.
.
Njejo tak, a¸ clowjek kamjenijo,
ale wola jo zwězana
a nuzona pśilěw a wótliw do¸ywaś;
nic njejo tak bjezdušne ako cucenje,
kótare¸ samo w sebje se wjerśi,
mjazytym a¸ rozum jano w błocie kopje.
.
Clowjek se dalše a dalše wót
twórjacego pśirodnego pórědka wótběra.
Woglědaj se do sebje a wokol —
my se wótcudźujomy raz za razom.
.
A teke mam naděju na nowe cakanje;
na bjeztałesnu wěsnosć, tak rěc,
a ¸ydu po wótnowjonem zwězowanju,
.
aby se nowa równowaga
zase do mójogo górca polo¸yła.