тихо

jest cicho
.

w ciszy
staje się widoczne
to, co czyste
nie mówię o chłodzie
lecz o spokoju
w bezsłownym geście
.

wzburzone nurty
płyną ku morzu
gdzie na budzącym się horyzoncie
widzę rosnącą ufność
wznoszącą się ku górze
.

w tej ciszy
narastającej radości
gdzie piasek i woda
przychodzą i odchodzą
moja dusza mówi mi
że odpływ i przypływ
od zawsze mnie niosły
.

🇷🇺🇿Русиньскый (Rusyn)

Acte de Présence

.

наполнямданыйчас

тихше, якбыхотіламысль

.

берусмыслзтеперішнього,

которемоєчутя

можеуспокоїтилем

теперішньовдосвідом

.

неговорю

аніобезсилю,

аніооддаваню

.

душажада,

щобсомсянаповнявреалностьов,

чисолодков, чигорьков

.

тоєідотик

кінцівдуги

.

абосповільненяванданте,

очінаповнены

безформновлюбовов,

котратакпродовжуєнадїю

.

сомукоріненыйвжывоті,

аітакплыву

внепознатімпотокі

.

тоноситьмойдых

чомбысомнадіявся

наещі

непонятный сон

.

🇧🇦 Bosanski

Acte de Présence

.

ispunjavam dato vrijeme

mnogo tiše nego što bi misao ¸eljela

.

uzimam smisao iz sadašnjosti,

koju moj osjećaj

mo¸e umiriti samo

sadašnjim iskustvom

.

ne govorim

o nemoći

ni o predaji

.

duša tra¸i

da se napajam stvarnošću,

slatkom ili gorkom

.

to je i dodir

krajeva duge

.

ili usporavanje u andanteu,

oči natopljene

beztjelesnom ljubavlju

koja tako razrjeđuje nadu

.

ukorijenjen sam u ¸ivotu,

a ipak nošen

nepojmljivim tokom

.

to nosi moj dah

zašto bih se nadao

još uvijek

nerazumljivom snu

.

🇭🇷 Hrvatski

Acte de Présence

.

ispunjavam dano vrijeme

mnogo tiše nego što bi misao htjela

.

uzimam smisao iz sadašnjosti,

koju moj osjećaj

mo¸e umiriti samo

sadašnjim iskustvom

.

ne govorim

o nemoći

ni o predaji

.

duša tra¸i

da se napajam stvarnošću,

slatkom ili gorkom

.

to je i dodir

krajeva duge

.

ili usporavanje u andanteu,

oči natopljene

beztjelesnom ljubavlju

koja tako produljuje nadu

.

ukorijenjen sam u ¸ivotu,

a ipak nošen

nepojmljivim tokom

.

to nosi moj dah

zašto bih se nadao

još uvijek

nerazumljivom snu

.

🇲🇰 Македонски

Acte de Présence

.

го исполнувам дадениот миг

многу потивко отколку што би сакала мислата

.

го земам смислот од сегашноста,

која моето чувство

може да ја смири само

со сегашното искуство

.

не зборувам

ни за немоќ,

ни за предавање

.

душата бара

да се напојувам со стварноста,

било слатка или горчлива

.

тоа е и допир

до краевите на виножитото

.

или забавување во анданте,

очи натопени

во безоблична љубов

што така ја продолжува надежта

..

сум вкоренет во животот,

а сепак носен

од непознат тек

.

тоа го носи мојот здив

зошто би се надевал

на уште

неразбирлив сон

.

🇧🇾 Беларуская

Acte de Présence

..

я напаўняю дадзены мне час

куды цішэй, чым хацела б думка

бяру сэнс з цяперашняга,

якое маё адчуванне

можа супакоіць толькі

сённяшнім досведам

..

я не кажу

ні пра бяссілле,

ні пра здачу

.

душа патрабуе,

каб я напаўняўся рэальнасцю,

салодкай ці горкай

.

гэта таксама дотык

да краёў вясёлкі

.

ці запаволенне ў андантэ,

вочы, напоўненыя

бяскрыўднай любоўю,

якая так працягвае надзею

.

я ўкаранёны ў жыцці,

але і плыву

ў непазнавальным плыні

..

гэта нясе мой подых

чаму мне спадзявацца

на яшчэ

незразумелы сон

🇷🇺 Русский

Acte de Présence

.

я наполняю отпущенное мне время

куда тише, чем желало бы мышление

.

беру смысл из настоящего,

которое моё чувство

может успокоить лишь

нынешним переживанием

.

я не говорю

ни о бессилии,

ни о сдаче

.

душа требует,

чтобы я наполнялся реальностью,

сладкой или горькой

.

это и прикосновение

к концам радуги

..

или замедление в анданте,

глаза, напитанные

бесформенной любовью,

так удлиняющей надежду

.

я укоренён в жизни,

и всё же плыву

в непостижимом течении

.

это несёт мой вдох

зачем мне надеяться

на ещё

непонятный сон

https://www.youtube.com/watch?v=2XtwG8MEHtc

ПЕЙЗАЖ С ДЪРВЕТА Julius Dreyfsandt Zu Schlamm - Юлиус Дрейфсанд цу Шлам

"Дмитрий Шостакович" стихотворение Юлиус Дрейфсанд цу Шлам - смотреть видео онлайн от «Танец в душе мечты и страсти» в хорошем качестве, бесплатно опубликованное 25 декабря 2023 года в 3:30:44 00:00:42.

Hornjoserbšćina
.
Automat.
,
Njemyslim, zo mě přebywaństwo
ze tuteho časa wytłóča.
Ně — ono da tomu, što přichadźe,
wuswětliwy wobrys.
.
Wjace a wjace čuju,
zo chadźu wot spočatka
k času bjez mjena,
k pokojej, kotra so njekónčna zda.
.
Na puću ¸iwim so z lubosću a drobnym,
z mojim swójnym sćinjom změšanym —
puć k wozjewjenju „smysła“.
.
Ale njewěm,
kak daloko sam sebe
k prawej stronje pósuwam.
.
A hač ma woprawdźe waha,
zo lubuju ¸iwjenje.
.....................................
Dolnoserbšćina (Nedersorbisch)
.
Automat.
.
Njemyslím, a¸ mě pśeśišćo
ze nowego casu wytłoca.
Ně — ono dajo tomu, co¸ pśiźo,
znamuśny wobrys.
.
Wěcej cítuju,
aż źu wót zachopjeńka
k casujo bjez mjenja,
k spokojijo, kótary zda se njekóńcny.
.
Na droze ¸ywu se z lubosću a drobnym,
z mójomu swójomu sćinju změšanym —
droga k wózjawjeńju „znamu“.
.
Ale njewěm,
kak daloko sam sebe
k prawej stronje pósuwam.
.
A hač ma woprawdźe waha,
¸e lubuju ¸ywjenje.
.

Розовата арка
.

Аз все още вървя напред, все напред,
но годините се броят; плодовете,
които бера, са по-зрели, но по-малко.
Остаряването забавя, понякога и въздиша;
тялото ми става по-бавно, колкото и здравословно да живея.
.
Духът обаче задържа ритъма —
поне засега.
Това е напрегната дъга,
позната на всяко живо и мислещо същество.
Всички сме започнали с първото си мляко,
после идват растежът и страховете,
от първите детски срички,
най-простите звуци на началото,
до ежедневното четене на новините.
.
Проникновението и мъдростта, придобити бавно,
са като рози върху зелена арка —
желязна или естествено израснала;
техният възход храни радостното очакване.
.
Горе, надяваме се, има мирен период,
но след цъфтежа и това творение се спуска
по земен начин. Избледнява,
като побеляването на косата, и накрая
става тор за чакащите буци пръст,
които може би преживяват живота по друг начин.

Українська
.
Відчужений
.
Так, як іде шлях, так і погляд
переходить у далечінь, щоб зрештою
розчинитися в тумані завтрашнього дня.
.
Частіше ніж раз
людина стає відчуженою,
між нібито привласненими світловими роками,
і ховається
в порожнечі вічної миті.
.
Не те, щоб людина кам’яніла,
але воля скута
і змушена переживати приплив і відплив;
немає нічого такого бездушного, як почуття,
що обертається само в собі,
поки розум лише риє в багнюці.
.
Людина блукає дедалі далі
від творчого природного ладу.
Поглянь у себе й навколо —
ми знову й знову стаємо відчуженими.
.
Та я все ж сподіваюся на нове очікування;
на безтілесну певність, так би мовити,
і прагну відновленої пов’язаності,
.
щоб нова рівновага
знову була покладена в моє серце.

.
Nie sądzę, że przeszłość
wypycha mnie z teraźniejszości.
Nie — ona nadaje temu, co nadchodzi,
wyjaśniający kontur.
.
Coraz bardziej świadomie czuję,
że idę od początku
ku czasowi bez imienia,
w spokoju, który wydaje się nieskończony.
.
Po drodze żywię się miłością i drobiazgami,
zmieszanymi z własnym cieniem —
to ścieżka wglądu ku „sensowi”.
.
A jednak nie wiem,
na ile popycham siebie
w właściwym kierunku.
.
I czy ma znaczenie,
że kocham życie.